ЯК ЗРОБИТИ КОЖЕН УРОК ЦІКАВИМ ТА КОРИСНИМ

Вже не існує тієї школи, де діти, сидячи рівно і склавши руки, чемно слухають суворого вчителя. Сучасні школярі хочуть комунікації, розмови з педагогом, якого воліють сприймати радше як порадника, а не як строгого критика. Змінився і підхід до навчання – учням не цікаво 45 хвилин слухати теорію, тому вони все частіше знаходять більш цікаві заняття у своїх гаджетах, не звертаючи уваги на вчителя. Як зробити так, щоб на кожному Вашому уроці діти не нудьгували?

Потоваришуйте з учнями

Сучасні учні скептично ставляться до вчителя, який намагається бути вищим за них. Дозвольте дітям бути на рівні з Вами, однак пильнуйте, щоб вони дотримувались правил поведінки. Знайдіть спільні теми зі школярами, станьте для них другом і порадником, розпитуйте про їхні інтереси та проблеми. Почніть урок не з перевірки домашнього завдання, а з питання про останній популярний фільм чи бестселер, останню резонансну новину або нову пісню відомої групи. Бодай 10 хвилин уроку Ви можете обговорювати ті проблеми, які цікавлять клас.
Запам’ятайте, Ваше головне завдання полягає не в тому, щоб вичитати дітям урок. Головне завдання кожного вчителя – виховувати учнів свідомими людьми, які вміють мислити і поважати один одного.

Ніколи не переказуйте того, що можна прочитати в підручнику

Завжди старайтесь знайти цікаву інформацію (факти, історії, пригоди) для учнів з приводу тієї чи іншої теми. Не змушуйте їх конспектувати підручник чи вчити параграф напам’ять. Краще запропонуйте дітям виписати основну інформацію у зошит так, як вони вважають за потрібне.

Використовуйте різноманітні методики

Цікаві методи навчання як от «філософія для дітей», «змішане навчання» неодмінно допоможуть підготуватись до уроку якнайкраще. Оберіть ту методику, яка подобається Вам найбільше і застосовуйте її на уроці. Якщо поки що не готові до таких кардинальних змін, то вибирайте з кожної методики те, що вважаєте найголовнішим і експериментуйте, поєднуйте. Пам’ятайте, діти дуже люблять різноманітність. Побачивши, що вчитель намагається провести урок нестандартно, вони спочатку спостерігатимуть за цим процесом, а пізніше самі пропонуватимуть ідеї.

Максимально поєднуйте теорію з практикою

Звісно, у Вас є план і теми уроків. Але ж погодьтесь, що всього діти не запам’ятають. Тому намагайтесь хоча б додатково подати їм ту інформацію з предмету, яка знадобиться в житті. Наприклад, правила з української мови мало хто запам’ятає. Натомість, Ви можете створити табличку «Як ми говоримо», в якій подати правильні і неправильні вислови на щодень. Щоб зацікавити учнів літературою, запропонуйте їм прочитати книги, в яких описують проблеми підлітків, тобто те, що їх справді цікавить. З економіки, наприклад, навчіть їх розробляти власний бюджет. Дайте учням зрозуміти, що саме Ваш предмет принесе їм максимальну користь у повсякденному житті.

Давайте учням цікаві домашні завдання

Щоб дітям не було нудно, поєднуйте вправи з підручника з нестандартними домашніми завданнями. Кросворди, плакати, презентації, опитування, представлення – все це буде цікаво виконувати учням. А деякі домашні завдання Ви можете виконувати з ними. Наприклад, дітям буде корисно побачити, як робить презентацію чи опитування вчитель. Ви можете виконати ці завдання з помилками і запропонувати дітям знайти їх або оцінити Вашу роботу. Учні люблять порівняти своє завдання із завданням вчителя.

Ви можете не завжди перевіряти домашні вправи з підручника, бо, повірте, їх завжди можна списати перед уроком у товариша. Набагато ефективніше буде перевіряти домашні завдання, придумані Вами. Переважно відповіді на них знайти важко, тому діти старатимуться виконувати їх самостійно.

Намагайтесь проводити уроки надворі

Переважно діти півдня проводять у класі, сидячи за партами. А коли за вікном гріє тепле сонечко, дуже важко зосередитись на навчанні. Тому школярам буде корисно прогулятись за межами або навколо школи, слухаючи вчителя. Оберіть заздалегідь місце, де буде тихо і затишно, посадіть дітей колом на траві, сядьте біля них і в такому форматі проводьте урок. Замість дошки Ви можете використовувати ватман чи зошити, а замість крейди – кольорові маркери. Такий формат уроку дуже підходить для вивчення природничих предметів. Якщо ж Ви живете у великому місті або маєте змогу піти з учнями в музей – використовуйте цю можливість. Наприклад, урок історії в музеї запам’ятається дітям надовго. В будь-якому випадку їм дуже сподобається вчитись в неформальній обстановці, відвідуючи цікаві місця.

Старайтесь бути тим вчителем, якого б Ви самі хотіли мати

Учні добре відчувають, коли вчитель старається на уроці, а коли приходить лише, «аби відбути». Тому віддавайте себе на сто відсотків, готуйтесь до кожного уроку якнайкраще, вигадуйте цікаві завдання і старайтесь бути тим вчителем, якого б Ви самі хотіли мати. Будьте щирими з учнями, і вони також будуть щирими з Вами. Пам’ятайте, що Ви не маєте права бути вчителем лише в школі. Бо бути вчителем – означає бути ним завжди.

Методи викладання: як стати ефективним учителем

Питання про те, як стати добрим учителем, завжди було предметом дискусій. Така постановка питання створює досить багато проблем, оскільки просто не існує, та й не може існувати універсального рецепту для успіху вчителя, тому що різні підходи спрацьовують тільки в конкретних фахівців і для певних учнів класу.
Провідна організація Великої Британії «Саттон Траст», що займається питаннями підвищення соціальної мобільності освіти (Sutton Trust improving social mobility through education) наводить у своєму звіті докази успішних методів викладання. Нею встановлено, що популярні в освіті методи навчання, такі як надмірна похвала й заохочення учнів або надання їм можливості самим відкрити для себе ключові знання, насправді не дають високих позитивних результатів. Автор доповіді, професор Роберт Коі з Даремського університету стверджує, що це всього лише «стартовий пакет» для осмислення того, що ж усе-таки робить викладання ефективним.
Отже, що рекомендується в доповіді? Ось десять основних позицій, які слід ураховувати вчителю у своїй роботі.

1. Знайте свій предмет
У доповіді, підготовленому на підставі вивчення більше двохсот томів результатів досліджень, наголошується принаймні на шести основних сталих складових ефективності навчання. І одним із найважливіших є відмінні знання вчителем свого предмета. Це може видатись очевидним, але тут наголошується, що кращі вчителі володіють більш глибокими знаннями свого предмета, проте якщо вони виявляються нижче певного рівня, то «істотно знижують» результативність у навчанні учнів.
На підставі цих позицій робиться висновок про необхідність «цільової допомоги» вчителям, надаючи їм розуміння конкретних галузей, де їхні знання слабкі, що може бути дуже корисним.

2. Похвала може принести більше шкоди, ніж користі
Так, у доповіді стверджується, що похвала може бути для учнів шкідливою. Ряд досліджень, проведених фахівцями в області освіти, у тому числі Керолом Дуеком, професором психології Стенфордського університету та професорами Джоном Хетті й Хелен Тімперлі з Оклендського університету, чітко зафіксували цей феномен.
Дебора Стіек, декан Стенфордськой вищої школи, каже, що похвала перше за все призначається для того, щоб обнадіяти учня, але в той же час вона може реально «передати учню низькі очікування вчителя». Вона відзначає, якщо слабкі успіхи учня вчитель сприйняв зі співчуттям, а не із засудженням, то це швидше за все принесе учню більше шкоди, ніж користі.
Доповідь містить застереження із цього приводу, називаючи такі висновки відкритими для інтерпретації, і вчителі можуть самі вирішити, як поступати в тому чи іншому випадку, оскільки методи, що використовуються вчителем, не можна застосовувати в будь-яких обставинах.

3. Контроль і оцінка навчання
Ефективне викладання має величезний вплив на досягнення учнів «із бідних сімей», а вірно організоване оцінювання є основою ефективного навчання. Такий підхід включає надання дітям достатньо часу, щоби вони змогли вдосконалювати отримані нові знання й уміння, тобто вчитель повинен «навчати поступово». Визначення ефективності зробити не просто, але прогрес учнів є тим мірилом, за допомогою якого слід оцінювати якість роботи вчителя.

4. Уподобання у методиці викладання
Природа причин, з яких вчителі використовують ті чи інші форми та методи навчання у класі та сподіваються добитися позитивних успіхів учнів, впливає на їхню успішність. Мікі Ескью, автор методики визначення ефективності роботи вчителів, вважає, що думки вчителя про те, як саме треба викладати, наприклад, математику, разом з уявленнями вчителя про те, наскільки діти її засвоять, є важливим чинником ефективності навчання. Разом із тим дані, що підтверджують це, не є достатньо переконливими. Дослідження професорів педагогічних уподобань вчителів з використання у викладанні ІК-технологій не підтвердили стійку залежність між перевагами вчителя при виборі технології та успішністю учнів.

5. Взаємостосунки вчителя й вихованців
Така зафіксована позиція також може видатися цілком очевидно, тому що механізми взаємодії вчителя з учнями мають великий вплив на процес навчання, а також створюють певну «атмосферу у класі». Увага акцентується на величезній важливості створення позитивного мікроклімату у класі, щоби «постійно сприяти та підтверджувати самооцінку учнів». Успіх учня повинен бути атрибутом його зусиль, а не здібностей.

6. Управління дисципліною
Викликає інтерес, що це, як з'ясувалося, не такий значний критерій у порівнянні з високим рівнем знань вчителя свого предмета. Але управління навчальною діяльністю учнів класу, у тому числі й те, наскільки оптимально вчитель використовує час на уроці, координує свої власні ресурси та ресурси учнів, а також підтримує дисципліну учнів, відзначається як важлива складова.

7. Немає доказів, що диференціація працює
Встановлено, що диференціація учнів на групи залежно від їхніх здібностей практично не впливає на результати навчання. Така установка теоретично може дозволити вчителю вибрати той темп навчання, який підходить усім учням. Учитель може в певних випадках навчати дуже швидко учнів у групі з високими здібностями та дуже поволі – з низькими.

8. Не турбуйтеся про стиль навчання
Опитування показало, що більше 90 % учителів вважають, що діти вчаться набагато краще, коли одержують навчальну інформацію в тому «стилі навчання», якому вони віддають перевагу. Але, не дивлячися на популярність такого підходу серед більшості вчителів, не зафіксовано жодних доказів того, що це насправді працює.

9. Початок навчання має бути важким
Це один із висновків, який може здивувати вчителів. Учні повинні усвідомити складність навчання в короткотерміновій перспективі. Проте в міру засвоєння більшого обсягу навчальної інформації учень повинен побачити істотний прогрес у довгостроковій перспективі.
Дослідники Мічиганського та Каліфорнійського університетів стверджують, що вчителям необхідно спочатку підбирати досить високий рівень складності завдань для учнів, щоби вони перш за все отримали обсяг знань, необхідний у майбутньому.

10. Вибудовуйте відносини з колегами та батьками
Професійна поведінка педагога, у тому числі підтримка колег і вміння розмовляти з батьками учнів, також має досить помірний уплив на процес навчання. Поки що не встановлено прямого зв'язку між практикою взаємостосунків вчителів із колегами та батьками й успішністю учнів, проте для більш широкого визначення успішного викладання такий критерій треба включити.

Пам’ятка з вивчення стану викладання навчальних предметів у початкових класах

1.     Навчально-методичне і технічне забезпечення.

1.1.Відповідність обладнання класу до типового переліку, забезпечення наочними посібниками, роздатковим матеріалом, матеріалами для проведення тематичних оцінювань. Стан виготовлення саморобних навчально-наочних посібників.

1.2.Забезпечення технічними засобами навчання та наявність умов для їх комплексного використання.

1.3.Систематизація обладнання, наочних посібників та роздаткового матеріалу.

1.4.Стан зберігання обладнання, навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання.

 1.5.Забезпечення учнів підручниками.

 1.6.Забезпечення бібліотеки літературою для молодших школярів.

            2.  Підготовка вчителя до уроку.

2.1.Знання та розуміння вчителем вимог навчальної програми, інших нормативних документів, методичних рекомендацій з питань викладання предметів та їх реалізація у практичній діяльності.

2.2.Ознайомлення учителя з інноваційними педагогічними технологіями, передовим педагогічним досвідом.

2.3.Стан календарного планування (відповідність планування вимогам навчальної програми; доцільність розбивки тем за тематичними оцінюваннями).

 2.4.Стан поурочного планування.

2.5.Забезпеченість учителя фаховою та методичною літературою, фаховими періодичними виданнями.

 2.6.Самоосвітня робота вчителя.

            3. Навчально-виховна робота на уроці.

3.1.Якість навчально-виховної роботи на кроці.

3.1.1.Ступінь перебудови навчально-виховного процесу на засадах гуманізму, демократизму, застосування нових підходів до організації навчально-виховного процесу з утвердженнями педагогіки особистості.

 3.1.2.Доцільність визначення та ступінь реалізації навчальних, виховних та розвивальних завдань уроку. Прогнозування навчальної діяльності на кінцевий результат.

3.1.3.Раціональність вибору структури уроку. Дотримання логіки уроку незалежно від форми його проведення.

 3.1.4.Оптимальність застосування форм, методів, прийомів і засобів навчальної роботи учнів і вчителя, поєднання традиційних і нетрадиційних методів роботи.

3.1.5.Планування та організація самостійної роботи школярів на уроці. Зміст самостійних робіт. Формування в учнів навичок самостійного здобування знань.

 3.1.6.Диференціація та індивідуалізація навчальної діяльності школярів.

 3.1.7.Робота з виділення в змісті виучуваного матеріалу найголовнішого та його безпосереднє засвоєння на уроці.

3.1.8.Науковість викладання, доступність сприймання учнями програмового матеріалу.

 3.1.9.Використання наочності, технічних засобів навчання.

 3.1.10.Систематизація знань, умінь і навичок школярів.

3.1.11.Використання між предметних та внутрішньо предметних  зв’язків.  Система роботи з  повторення  виучуваного матеріалу.

 3.1.12.Організація домашніх завдань. Диференціація та індивідуалізація їх.

 3.2.Методика перевірки та оцінки рівня навчальних досягнень школярів.

 3.2.1.Знання вчителем та учнями критеріїв оцінювання.

3.2.2.Ефективність застосування методів, форм, прийомів та засобів контролю рівня навчальних досягнень школярів.

 3.2.3.Об’єктивність оцінювання рівня навчальних досягнень школярів (на основі зіставлення результатів інспекторського, директорського та вчительського контролів).

 3.3.Стан ведення учнівської документації.

 3.4.Стан ведення класних журналів.

     4. Позакласна робота з предметів.

            5. Результативність навчально-виховної роботи.

 5.1.Стан виконання навчальної програми.

 5.2.Відповідність рівня  навчальних досягнень школярів державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки,  вимогам програм з предметів. 

Стилі педагогічного спілкування

У педагогічній літературі та практиці досить часто для визначення вчителя як професіонала використовується така категорія, як «стиль педагогічного спілкування», яка багато в чому характеризується відносинами з учнями. Стиль спілкування, який вибрав для себе вчитель, відіграє велику роль у відносинах з учнями, адже вчитель відповідає за створення сприятливих умов для психологічного комфорту дитини. За спостереженнями В. Сухомлинського, помилки в поведінці вчителів призводять до «відхилень» у поведінці учнів: «в одних вони мають характер напруженості, в інших – манію несправедливих образ і переслідувань, у третіх – озлобленість, у четвертих – безтурботність, у п’ятих – байдужість…». Сьогодні існує велика варіативність стилів педагогічного спілкування, яка визначає складність і розмаїтість відносин учитель-учень, але зупинимось на найбільш розповсюджених.

Стиль спілкування залежить передусім ставлення до дитини і може бути авторитарним, демократичним або ліберальним.

Авторитарний стиль спілкування. Йому притаманний диктат, який перетворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця, пригнічує його самостійність та ініціативу. Авторитарний учитель самочинно визначає спрямованість діяльності. Головними формами взаємодії такого стилю спілкування є наказ, інструкція, вказівка, догана. Навіть подяка звучить, як докір: «Ти добре сьогодні відповідав. Не чекав від тебе такого.» А реакцією на помилки учнів часто бувають висміювання, різкі слова.

Ліберальний (поблажливий, анархічний) стиль спілкування характеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальності. Формально виконуючи свої обов'язки, учитель, що обрав такий стиль, намагається самоусунутися від керівництва колективом школярів, уникає ролі вихователя, обмежується виконанням лише викладацької функції. Ліберальний стиль є засобом реалізації тактики невтручання, яка ґрунтуєте ся на байдужості і незацікавленості проблемами шкільного життя. Наслідки такої позиції вчителя - втрата поваги школярів і контролю над ними, погіршення дисципліни, нездатність позитивно впливати на особистісний розвиток учнів.

Демократичний стиль спілкування ґрунтується на повазі, довірі, орієнтації на самоорганізації, самоуправління колективу. Основними способами взаємодії є заохочення, порада, інформування, координація, що розвиває у учнів впевненість, ініціативність.

Пропозиції щодо висновків до уроків

1. Продумувати у комплексі та конкретизувати у плані уроку завдання навчання, розвитку та виховного впливу.
2. Ретельніше продумувати не тільки навчальну мету, але й розвивальну та виховну. У зв’язку з цим опрацювати добірку матеріалів щодо вимог до визначення мети та завдань уроку.
3. Конкретизувати мету та завдання уроку, пов’язуючи їх зі змістом навчального матеріалу.
4. Поглиблювати практичні вміння та навички у використанні інноваційних форм і методів роботи.
5. Застосовувати наочність, яка привернула б увагу учнів до матеріалу, що вивчається та продумувати її місце у структурі уроку.
6. Використовувати у системі методів навчання елементи проблемності через систему відповідних прийомів.
7. Продумувати і правильно використовувати контрольно-корекційну функцію уроку як стимулюючу роль навчальної роботи.
8. Ретельно продумувати методи та прийоми роботи над навчальним матеріалом відповідно до структурної організації уроку.
9. Продумувати систему вправ, належну практичну спрямованість уроку.
10. Продумувати систему  запитань, які спонукали б до висновків, зіставлень, аналізу.
11. Приділити увагу добору дидактичного матеріалу ( елементи новизни, факти для порівняння, зіставлення , висновків), подбати про його виховне значення (матеріали методичного кабінету школи «На допомогу вчителю»).
12. Практикувати випереджувальні завдання, продумувати їх систему, значення.
13. Продумувати систему роботи з підручником, передбачати самостійну роботу.
14. Передбачати систему тренувальних вправ, що містять не тільки аналіз явищ, а й творчі вправи.
15. Звернути увагу на розвиваюче навчання – розвиток розумових здібностей учнів (мислення, мови, уяви, пам'яті тощо) шляхом добору відповідних методів та форм роботи.
16. Покращити використання підручника як первинного джерела знань, як засобу організації самостійної роботи учнів.
17. Поліпшити етап уроку «домашнє завдання», а етап уроку «перевірка домашнього завдання» використовувати для актуалізації матеріалу, необхідного для засвоєння нової теми.
18. Зосереджуватись над правильними прийомами праці з учнями .
19. Звернути увагу на оволодіння прийомами педагогічної технології.
20. Продумувати систему домашніх завдань для циклу уроків, спираючись на індивідуальний підхід та диференційоване навчання.
21. Розробити цикл можливих інтегрованих тем.
22. Звернути увагу на використання гри як методу організації навчально-виховного процесу.
23. Звернути увагу на методику організації колективної, групової, індивідуальної  творчої діяльності.
24. Систематично працювати над запобіганням неуспішності учнів.

Мета відвідування уроків

1. Опора на мету в управлінні навчанням молодших школярів на уроці.
2. Наукова й методична грамотність учителя в постановці запитань.
3. Прийоми, які використовує вчитель для підтримки активної уваги  протягом уроку.
4. Реалізація виховної та освітньої функцій оцінки на уроці.
5. Ефективність використання ІКТ на уроці.
6. Реалізація принципу науковості на уроці.
7. Реалізація принципу зв'язку навчання з життям.
8. Реалізація принципу наочності в навчанні.
9. Використання можливостей кабінету в навчальному процесі.
10. Індивідуальна робота на уроці.
11. Робота вчителя над культурою ведення зошита.
12. Словникова робота на уроці.
13. Створення на уроці проблемно - пошукових  ситуацій.
14. Стимулювання діяльності учнів на уроці.
15. Робота вчителя над розвитком мови.
16. Розвиток навичок читання та прищеплення любові до читання.
17. Розвиток мовлення учнів на уроці.
18. Ефективність методів та прийомів перевірки якості учнівських знань.
19. Використання краєзнавчого матеріалу на уроці.
20. Практична спрямованість навчання учнів на уроці.
21. Організація діяльності учнів із застосуванням знань у нових умовах.
22. Формування в учнів загальнонавчальних навичок та вмінь.
23. Розвиток логічного мислення учнів на уроці.
24. Організація різних видів роботи на уроці.
25. Активізація діяльності на уроці.
26. Пошук причини слабких знань учнів.
27. Організація роботи вчителя над домашнім завданням для учнів на уроці.
28. Методика пояснення домашнього завдання на уроці.

ЗРАЗКИ ЗАЯВ (для вчителів)

ЗАЯВА НА ОСНОВНУ ЩОРІЧНУ ВІДПУСТКУ ПЕДПРАЦІВНИКАМ                              

Начальнику відділу освіти _________________

                                              ПІБ

                             вчителя __________ЗОШ__________

                                              ПІБ

З А Я В А

 Прошу надати мені основну щорічну відпустку (частину основної щорічної відпустки) терміном 56 календарних днів з 01 липня по 26 серпня 201_ року включно за період роботи з 1 вересня 201_ року по 31 серпня 201_ року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати).

               Дата.                                                               Підпис.

ЗАЯВА

НА НЕВИКОРИСТАНУ ЧАСТИНУ ЩОРІЧНОЇ ВІДПУСТКИ ПЕДПРАЦІВНИКАМ

Начальнику відділу освіти _________________

                                              ПІБ

                             вчителя __________ЗОШ__________

                                              ПІБ

З А Я В А

Прошу надати мені невикористані дні щорічної відпустки терміном 07 календарних днів з 27 жовтня по 02 листопада 201_ року включно за період роботи з 1 вересня 201_року по 31 серпня 201_ року.

Дата.                                                                Підпис.

ЗАЯВА НА ДОДАТКОВУ ВІДПУСТКУ У ЗВ’ЯЗКУ З НАВЧАННЯМ

Начальнику відділу освіти _________________

                                              ПІБ________________________

                             вчителя __________ЗОШ__________

                                              ПІБ________________________

З А Я В А

 Прошу надати мені додаткову оплачувану відпустку терміном 12 календарних днів в період з 10 по 21 травня 201_ року для участі в лабораторно-екзаменаційній сесії в УДПУ (факультет підготовки вчителів початкових класів,4 курс). До заяви додаю довідку-виклик ( копію довідки-виклик ) від 01.04.1_. №65.

 Дата.                                                                     Підпис.

ЗАЯВА НА ВІДПУСТКУ

ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ

ДО ДОСЯГНЕННЯ НЕЮ ТРИРІЧНОГО ВІКУ

Начальнику відділу освіти _________________

                                              ПІБ

                             вчителя __________ЗОШ__________

                                              ПІБ

З А Я В А

Прошу надати мені з 07 жовтня 201_ року по 23 липня 201_ року оплачувану відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно ст. 18 Закону Украіни “ Про відпустки “.

Дата.                                                                  Підпис.

 ЗАЯВА НА ВІДПУСТКУ

 БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

 Начальнику відділу освіти _________________

                                              ПІБ

                             вчителя __________ЗОШ__________

                                              ПІБ

З А Я В А

 Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати терміном 14 календарних днів в період з 07 по 20 грудня 201_ року включно в зв”язку з сімейними обставинами.

                 Дата.                                                                     Підпис.

ЗАЯВА

НА ДОДАТКОВУ ВІДПУСТКУ ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ

Начальнику відділу освіти _________________

                                              ПІБ

                             вчителя __________ЗОШ__________

                                              ПІБ

ЗАЯВА

Прошу надати мені додаткову оплачувану відпустку терміном 10 календарних днів в період з 01 по 10 липня 201_ року як матері , яка виховує двоє дітей віком до 15 років (за 201__ рік).

Дата.                                                                Підпис

ЗАЯВА

НА ДОДАТКОВУ ВІДПУСТКУ ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ

Начальнику відділу освіти _________________

                                              ПІБ

                             вчителя __________ЗОШ__________

                                              ПІБ

ЗАЯВА

Прошу надати мені додаткову оплачувану відпустку терміном 10 календарних днів в період з 01 по 10 липня 201_ року як матері , як одинокій матері, що виховує дитину без батька (за 201_ рік).

                      Дата.                                                        Підпис

Сучасний одяг педагога або що одягнути вчителю?

Педагог…Одразу в нашій уяві з’являється строга, поважна та ділова людина. Кожен з нас по-різному уявляє для себе особу педагога. Для когось-це строгий учитель, якого всі бояться, а для когось-це людина, з якою можна порадитися, поділитися своїми проблемами. 

Дуже важливим є вибір педагогом його гардеробу, тобто правильно підібраний одяг на кожен день. Одяг має бути невибагливим, не дуже яскравим, адже це відволікає увагу учнів. Педагог чітко повинен розуміти, коли потрібно одягнути строгий костюм, коли можна прийти в сукні, а коли і можна дозволити собі щось більш яскраве. Вчитель є прикладом для своїх учнів, котрі звертають увагу на одяг, на взуття і навіть на найменші дрібниці. Тому та людина, яка вирішила стати педагогом, має чітко розуміти, що багато в чому повинна собі відмовити.

В наш час педагоги намагаються одягатися  за модними тенденціями, не беручи до уваги того, що деякі речі, які вони одягають, можуть скласти про них негативне враження у дітей. Ось наприклад, молодий вчитель після ВНЗ прийшов до школи у надто відвертому костюмі чи сукні на урок. По-перше, у дітей одразу відволікається увага, вони не засвоюють матеріал, який їм подає вчитель. По-друге, вони розповідають батькам про вчителів, їхню поведінку та навіть те, в якому одязі вони приходять до школи. Зрозуміло, що не кожен педагог може дозволити собі ходити в дорогих костюмах чи змінювати їх кожного дня. Але потрібно намагатися у свій одяг вносити щось незвичайне. Наприклад, якщо одягнути строгий чорний костюм, то можна туди внести таку дрібничку, як червоний шарфик, невибагливі прикраси та інше. Як кажуть у народі, зустрічають завжди по одягу, зовнішньому вигляду, по поведінці. Тому, коли педагог зустрічається з батьками учнів, вони в першу чергу звертають увагу на зовнішній вигляд, на зачіску, поведінку, манеру спілкування. Вони довірять свою дитину педагогам, тому потрібно довести, що недарма, і поставити себе так, щоб батьки не шкодували, що обрали саме вас. Батьки звертають неабияку увагу на сучасних педагогів і ставляться до них дуже критично. Коли вони віддають дітей в руки педагогам, то сподіваються, що ті навчать їх всього найкращого: манерам поведінки, спілкування, поведінці у суспільстві та спілкуванні з іншими людьми. Отже, якщо педагог хоче заслужити поваги від інших, то потрібно добре постаратись працювати над собою, поведінкою, спілкуванням, зовнішнім виглядом.

Жінка-педагог має завжди стежити за собою, коли вона знаходиться школі, а особливо біля дітей, адже вона є не тільки прикладом, а й другою мамою, до якої діти звертаються за допомогою та порадою. Кожного дня вона має мати гарну зачіску, одягненою так, щоб нічого не відволікало увагу дітей. 

Одяг має бути красиво випрасуваним, зручним та завжди чистим. Чистота - це як візитівка педагога.  Кольори не яскраві, але і не однотонні. Також макіяж – це одна з важливих деталей дрес-коду сучасного педагога. Він має бути не надто яскравим, педагог має розуміти, коли можна прийти більш яскраво нафарбованою (можливо якесь свято чи відкритий урок), а коли потрібно стриматись, або взагалі можна і не фарбуватись. Бажано утриматись від біжутерії (перстні великих розмірів, кулончики, браслети). Туалетною водою краще взагалі не користуватися при можливості, адже ви не знаєте, як на це може відреагувати дитячий організм і які це може принести наслідки. Жінка-педагог не може дозволити собі високі підбори на роботі, тому від цього потрібно утриматись.

  Що ж стосується чоловіків-педагогів, то вони також не мають  забувати про строгість та стриманість в одязі. Він має бути охайним. Переважно чоловіки ходять в строгих костюмах (чорний або сірий колір, допустимо також ще синій), біла сорочка та галстук. Взуття має бути також завжди чистим, начищеним. Волосся має бути підстриженим. Чоловікам-педагогам притаманна стриманість, мужність.

Недарма ж педагог є прикладом для інших, користується неабиякою повагою, з нього беруть приклад та намагаються стати схожими. Така професія буде завжди користуватися популярністю. Якщо і обрали таку професію -  потрібно нести це звання з гордістю та намагатись самовдосконалюватися.

Отже, коли педагог іде до дітей, він в першу чергу має  думати про них, не про те, як він сьогодні одягнувся, по модному чи ні, а в першу чергу - про дітей. Коли педагог гарно виглядає, то і дитині буде приємно підійти і поговорити, розказати про свої проблеми та отримати якусь цінну пораду.

Зі свого прикладу можу сказати, що багато разів зауважувала, як діти намагаються розповісти про свої проблеми, вони хочуть, щоб їм допомогли або навіть просто поговорили. Вони настільки захоплюються своїми вчителями, що хочуть у майбутньому стати схожими на них.

Сучасні педагоги повинні пам’ятати, що діти - це понад усе, вони є найголовнішим і все повинно робитися заради них, в їхню користь, адже ми їх навчаємо, а як навчимо, так вони і будуть чинити в майбутньому. Якщо порівняти сучасних педагогів та педагогів більш старшого віку, то можна сказати, що вони багато в чому відрізняються, як в манері викладання, так і в думці щодо одягу.

Зараз багато що змінилося. Старші вчителі вважають сучасну молодь вдягненою вульгарно й жахливо, а мені здається, це не зовсім так. Якісна зміна часу просто не дозволить сьогодні молодій учительці виглядати, як «шановна Олена Сергіївна», це безглуздо й неможливо. Щоправда, і молода вчителька у вузьких джинсах так само незугарна і так само неможлива! Це неправда, що вчителі повинні «поховати» свою молодість і красу в «чернецькому одязі». Це неправда, що одяг сучасних учителів усе більше набуває «нескромного, пляжного та зухвалого» вигляду. Але це абсолютна правда, що можна знайти компроміс між цими двома крайнощами. Правда в тому, що сучасних учителів, як і раніше, виокремлюють притаманні їм споконвіку ненав’язливість і моральність, інтелігентність і скромність. 3 появою джинсів і зникненням креп-жоржетових костюмів моральність не вмерла. Просто вона набула нової форми. Нова епоха вимагає нових засобів вираження. В більшості сучасних шкіл спеціальної «уніформи» для вчителів не існує, але є негласне й беззастережне правило - учитель повинен виглядати по-діловому.

Одяг учителя не лише впливає на його настрій і настрій дітей, але й має «терапевтичний ефект». 

ПАМ'ЯТАЙМО ПРО ЦЕ!

СУЧАСНИЙ УЧИТЕЛЬ

У сучасному цифровому світі стрімкого розвитку та змін вимоги до будь-яких професій змінюються. Сучасний вчитель – це зовсім вже не той, хто був 20 чи 10 років тому. 

ДЕЩО ПРО ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕКТИВ

Найважливішою умовою розвитку колективу, його стійкості, життєздатності є створення умов для активної діяльності учасників педагогічного проце­су. Практично від того, наскільки дружньою є атмо­сфера, що ґрунтується на взаємоповазі, яким є пси­хологічний клімат в колективі, наскільки прогнозо­ваними є вчинки керівників та колег — від усього цього залежить час успішного життя колективу, його шлях до наміченої мети. Клімат у навчальному ко­лективі має надзвичайний вплив на успіхи та неус­піхи кожного педагога і, безумовно, впливає на сьо­годнішнє життя й завтрашні погляди та діяльність учня. Клімат не статичний, він видозмінюється в часі — емоційно-романтичне сприйняття колег або стримана впевненість у тому, що тут усе добре, досить швидко змінюється розчаруваннями, пере­глядом перших вражень. Створення клімату — це найважливіша справа не лише адміністрації, а й кожного члена колективу. Досить з'явитися в ко­лективі одному або кільком агресивно налаштова­ним учителям, і вся творча робота колективу може зійти нанівець. Як правило, шкільний колектив, зокрема у зв'язку з особливим характером педаго­гічної діяльності, не є монолітом. У ньому існують кілька характерних типів людей, котрі складають невеликі групи і впливають на колег та учнів. Тому перед адміністрацією стоїть непросте завдання уп­равління такими процесами. А це вимагає своєчас­ного визначення:

§  морального центру в колективі;

§  формулювання та визнання більшістю ко­лективу позитивних цінностей;

§  необхідності знати, враховувати і використо­вувати можливості та особливості учасників різних малих груп.

Педагогів поділяють на такі типові категорії:

 «Тимчасові виконавці обов'язків». Ці люди, як правило, не підтримують стосунків із колегами, не цікавляться тим, чим живе школа, досить доб­росовісно виконують свої обов'язки, своєчасно здають потрібну документацію, не вступають у довірливі стосунки з учнями та батьками, викону­ють необхідну позакласну роботу «без захвату і насолоди», не жадають працювати класними кері­вниками, байдуже ставляться як до похвали, так і до «ганьби».

«Вершники із шаблею наголо». Завжди в конфлікті, в пошуках ворога, проблем і недоліків, агресивні, знають істину, то когось проклинають, то перед кимось вибачаються, не розібравшись у суті проблеми, кличуть людей на барикади, швидко ски­дають із себе сліди колишніх невдач і знову кида­ються до бійки, не схильні до аналізу, перетворю­ють школу на арену політичної боротьби, інколи назавжди забуваючи про те, що слід хоча б зрідка займатися своєю безпосередньої роботою: навчати дітей.

«Група підтримки». Схильні до мімікрії, змінюють погляди та принципи під впливом яскра­вої особистості. «Царя хочуть, царя!», готові йти будь за ким, але кампанія закінчується й починається епо­ха глибоких переживань, обіцянок не піддаватися впливові далі. У політиці вони підтримують найяс­кравіших правих або лівих лідерів. Вкладають свої гроші у якісь міфічні контори і, звичайно ж, втра­чають їх. Не пам'ятають зла, не пам'ятають пора­зок.

«Любителі шарудіти». Чітко дотримуються норм і правил, виявляючи одвічне невдоволення, готові дещо згадати про кожного. При цьому повідати свої та чужі таємниці для них абсолютно не складно. Увесь час комусь щось нашіптують. Плетуть інтриги на рівному місці.

«Зачаровані романтики». Чекають 1-го ве­ресня. Люблять свою школу. Вигадливі, глибоко пе­реживають будь-який успіх школи та учнів. Готові жити в школі. Витягають на роботу в школу своїх рідних. Вважають школу рідним домом. їхні інтере­си сягають набагато далі від предмета, який вони викладають.

«Першовідкривачі». Люблять свій предмет і несуть його в маси трепетно і віддано. Стежать за всіма новинками. Вигадують тисячі можливостей, аби захопити ними дітей. Сповіщають предметну інфор­мацію з такою гордістю, ніби це вони самі вигадали все, про що розповідають.

     Педагогічна діяльність пов'язана з певними ру­тинними обставинами: циклічністю, обов'язковістю домашньої кропіткої підготовки, необхідністю прак­тично завжди перебувати в гарній фізичній та психічній формі, репетиційним характером роботи в межах стабільного планування, постійно високим ступенем уваги, роботою з одними й тими ж людь­ми і в одному й тому ж приміщенні, моральним та матеріальним незадоволенням, майже постійною агресивністю зовнішнього середовища, різноманіт­ними реальними й надуманими перевантаженнями, відчуттям постійної відповідальності. Усе це призводить, поряд із постійно збільшу­ваними вимогами адміністрації, до різних видів пе­ревтоми.

Сезонна втома — напруга від чверті до чверті, що постійно накопичується. Викликана, як прави­ло, «бігом на місці», одноманітністю, повторюваністю облич, справ, слів, рухів, жестів, оцінок, ви­мог і поглядів. Дратує часто навіть необхідність ходити до школи однією й тією самою дорогою, хронічний брак коштів лише поглиблює цей гнітю­чий ефект.

Технологічна втома пов'язана із звітністю, різно­манітними нарадами, зборами, заплутаними вимо­гами.

Втома очікування викликана підвищеною тривож­ністю педагога у зв'язку з перевіркою його діяль­ності з боку адміністрації, проведенням відкритих уроків та позакласних заходів.

Втома протягом дня (тижня) — перевантаження, викликанні великою кількістю уроків, позакласними заходами.

Кліматична та вікова втома.

Фізична та психічна втома.

Побутова втома.

Втома від спілкування.

Втома напряму пов'язана з рівнем та характе­ром тривоги. Високий ступінь тривожності призво­дить до підозрілості, і з одного боку, пов'язаний з недостатністю професіоналізму, а з іншого — викликаний характером і стилем управлінського спілкування, стосунків, що склалися в колективі. При цьому відсутність тривожності призводить до «пофігізму», різко знижує віддачу педагога, так само як і надзвичайно високий рівень тривож­ності призводить до ступору, не дає змоги вчите­лю вільно розправити плечі, «творити, вигадува­ти, пробувати».

Орієнтовні умови, що впливають на стан учителя в школі:

• зручний навчальний розклад;

• повна (або розбита на частки) відпустка;

• можливість підвищення професійної кваліфікації за вибором;

• точне розуміння мети і завдань школи, усві­домлення свого місця в спільній роботі;

• рівні, доброзичливі стосунки з адміністрацією;

• можливість експериментувати;

• відомі наперед умови отримання надбавок і премій (добре організована і продумана система мо­рального та матеріального стимулювання);

• участь лише в тих розділах позакласної роботи та культурно-масових заходах, які відповідають інте­ресам, характеру та можливостям учителя;

• підтримка професійних успіхів з боку адмініст­рації, колег, учнів, батьків та інформування про це інших;

• авторитет школи в районі;

• традиції школи;

• відчуття успіху у викладанні;

• популярність серед учнів, забезпечення вчи­теля необхідною науково-методичною, навчальною та оперативною інформацією;

• захист учителя від негативного впливу зовніш­нього середовища;

• творчі доручення адміністрації, які відбивають характер професійних інтересів учителя;

• турбота про вчительських дітей;

• медичне забезпечення;

• рівень зарплати.

Водночас члени педагогічного колективу можуть назвати і ряд інших умов, які впливають на успіх у роботі. У різних школах ці умови можуть варіювати­ся.